Черкаси

Місто (290,9 тис. жителів) - обласний і районний центр, розташоване на правом березі Кременчуцького водосховища на Дніпрі. Перша достовірна згадка про Черкаси відноситься до 1394 р., коли вони вже були укріпленим містом на околиці Київського князівства у складі Литви. Мешканці, що сховалися в Черкаському замку, витримали напади і облоги татарських орд кримських ханів Менглі-Гирея (1483 р.) і Сайдет-Гирея (1532 р.).

На початку визвольної війни українського народу в 1648 р. польський коронний гетьман Н. Потоцький з Черкас відправляв війська проти Б. Хмельницького, який незабаром зайняв місто. У тому ж році Черкаси стають центром однойменного полку. Після російсько-польської війни в 1667 р. місто знову переходить до складу Польщі, а після укладнення „Вічного миру” в 1686 р. воно на чверть століття стало умовно нейтральною територією між Річчю Посполитою і Московською державою.

Після Прутського мирного договору 1711 р. Черкаси знов потрапляють під владу Польщі до закінчення XVIII ст. Після возз'єднання право- і лівобережних українських земель у складі Російської імперії Черкаси стають невеликим містом повіту Вознесенського намісництва (з 1795 р.), а потім Київської губернії (з 1797 р.).

На початку XIX століття основна забудова велася вздовж берега Дніпра і періодично затоплювалася за часів весняної повені. У 1815 році був виконаний план регулярної забудови Возвишенського плато, розташованого над прибережною частиною, яке власне, і є нинішніми Черкасами. Нижнє місто було практично затоплене під час наповнення Кременчуцького водосховища на початку 60-х років.

Стрімкий розвиток міста, що стався в радянські часи, пов'язаний із зміною його статусу - із створенням у 1954 р. Черкаської області. За подальших 40 років населення Черкас збільшилося в 4 рази.