Українське козацтво

Ой повійте, вітри низовії,

Угамуйте в морі чорториї!

Степовії вітри та Дніпрові,

Поможіть доплисти козакові!

Ще ж він, молод, в світі не нажився,

Ще братів залишив у неволі!

Сивий місяць з-поміж хмар пробився,

Ходять хвилі, наче вівці в полі.

Марія Пригара

Мало кому відомо, навіть корінним українцям, звідкіля насправді походять запорозькі козаки, що означає це слово і куди вони зникли. На жаль, до нашого часу збереглося не багато архівів, що могли допомогти знайти відповіді на ці питання.

Взагалі, слово «козак» виникло від татарського «кайзак», що означає «безстрашний вояк» чи «вільний чоловік». Офіційно відомо, що поява козаків на Україні датується 1490-м роком. За основною версією, ці люди з’явилися у часи панщини, коли селян могли вбити чи продати. Найнаполегливіші та свободолюбні з них не стерпіли подібних знущань і, збентежені, вирвалися з рук жорстоких панів. Взагалі, вважається що перші козаки були згадані, коли черкаський воєвода Богдан Глінський, по прізвиську "Мамай", сформував козачі загони у Черкасах та захопив турецьку фортецю Очаків.

Але якщо повернутися трохи назад, то козацтво було відоме ще на багато раніше - на ім'я севрюки. Існує також ще одна версія щодо походження слова "козак": у перекладі з тюркської це слово означає "легка кіннота". У часи татаро-монгольського ярма, коли російські князі ставили людей для поповнення монгольских військ, монголи зазвичай не зволікали на різницю у віросповіданні своїх підданих. Існувало навіть Сарайско-подонське єпископство, яке укріпило самобутність та незалежність тутешніх подданців монгольських військ. Після розвалу татаро-монгольської імперії залишені козаки осіли і почали вести незалежне вільне життя із збереженням непорушної військової організації. Збіглі селяни лише поповнювали ряди козацьких військ, але не були коренем виникнення козаків.

Тож бачимо, що існує не одна правда і не одна легенда, як виникло козацтво - окремий незалежний народ. Відомо, що козаки не знали ні панщини, ні кріпацтва і мали за обов'язок захищати південні кордони. Але потреба у захисту зникла із виходом Російської імперії до берегів Чорного моря. А в 1775 р. за наказом імператриці Катерини ІІ, українське козацтво закінчило своє існування.

Лише у 90-х р. ХХ сторіччя розпочалося відродження українського козацтва, але вже більше як культурного елементу української самобутності: у Запоріжжі виникли такі організації, як “Козацьке братство”, “Козацький кіш”, “Козацька вольниця”. Існує навіть День українського козацтва, який відзначається 14 жовтня — у день Покрови Пресвятої Богородиці.