Історія

Перші поселення на території сучасної області виникли в період пізнього палеоліту. Знайденим пам'яткам матеріальної культури близько 20-15 тисяч років. Серед них 50 поселень трипільської культури, 90 городищ, курганів скіфського періоду. Десятки монументальних кам'яних і дерев'яних споруд і оборонних зміцнень часів Київської Русі, міст через Дніпро (1015 р.) свідчить про розвиток будівельної техніки.

У першій половині 12 ст. ці землі входили до складу Київської Русі, в середині 12 ст.-  Київського князівства, в 10-13 ст. лівобережна частина сучасної області входила до складу Переяславського князівства.

Після навали Батия (1240 р.) Київське князівство залежало від Золотої орди,  у 1362 р. потрапило під владу Литви. У 1471 р. Литовський уряд створив Київське воєводство. Після Люблінської унії 1569 р. Київщину захопила Польща. Населення області брало участь у повстаннях на чолі з Наливайко (1594-96 рр.), Федоровичем (1630 р.), Павлюком (1637 р.), Остряніним (1638г.). На початку визвольної війни 1648-54 рр. був створений Київський полк. Переяславська рада 1654 р. прийняла рішення про з'єднання України з Росією. По Андрусівському перемир'ю 1667р. у складі Лівобережної України був приєднаний до Росії і Київ з прилеглою територією.

Біла Церква і Фастів стали центрами повстання на чолі з Палієм (1702-04 рр.). У 1768 р. на Київщині діяли гайдамацькі загони. Після ліквідації автономії Лівобережної України значна частина території сучасної Київської області входила до складу Київського наміснитцтва (1781-96 рр.), з 1797 р.- Київськой губернії.

Під час Вітчизняної війни 1812 р. у Київській губернії були сформовані 3 полки народного ополчення. На території діяло Південне суспільство декабристів, сталося повстання Чернігівського полку. Радянська влада була встановлена у січні-лютому 1918 р. Під час германсько- австрійської окупації у 1918 р. відбулися збройні повстання в Таращі і Сквирі.