Луганськ

В кінці XVIII століття вдало завершилися ряд воєн, які Росія вела на Чорноморському побережжі. Перед Росією відкрився широкий вихід до Чорного моря і використання багатих природних ресурсів Приазов'я. Вихід до Чорного моря і приєднання Криму зумовили необхідність зміцнення південних кордонів.

Окрім оборонних споруд потрібні були гармати, а промисловий Урал був далеко. Імператриця Катерина Друга підписує у 1795 р. наказ про закладку ливарного заводу на річці Лугань. Будувати пушечно-літейний завод доручили шотландському гірнозаводчику і винахідникові Карлу Гаськойну. Вивчивши корисні копалини краю, Карл Гаськойн запропонував лити гармати з чавуну, а не з міді. Для цього був побудований чавуноливарний завод в селищі Кам'яний Брід поблизу річки Лугань. 

До 30 років XIX століття довкола заводу було вже майже 200 приватних будинків, але збереглися і казарми, в яких тулилося найбільш бідне населення. Серед робітників заводу були росіяни, українці, поляки, білоруси, татари, євреї. Кожна національність прагнула зберегти свої традиції, звичаї, але зливаючись, вони утворювали якийсь особливий колорит Луганця. 

Первинно місто забудовувалося без офіційно затвердженого плану. Всі вертикальні вулиці називалися лініями (за типом пітербургських), а всі горизонтальні мали назви. Найпершою вулицею міста була вулиця Англійська. На ній оселилися іноземні фахівці, що приїхали працювати на завод. Тут для директора заводу був побудований особняк.