Традиції

Торгівельна місія Львова

Львів впродовж всієї своєї історії був великим торгівельним центром і деякий час найвідомішим в Європі східноєвропейським містом. На французькій географічній карті 1492 року зі всієї Східної Європи позначено лише одне місто – Leopolis.

Своєю винятковою торгівельною місією Левів зобов'язаний географічному положенню найоптимальнішого пункту перетину шляхів зі сходу на захід і навпаки.

З самих древніх часів серед львів'ян виростали неабиякі купецькі таланти. Майже кожен міщанин Львову був природженим геніальним купцем. Львів'яни відрізнялися досвідом, розумом, відвагою, енергією і безперервним прагненням до збагачення. У XIV-XV століттях купцями були міщани здебільше німецького і вірменського походження.

Зі сходу до Європи через Львів традиційно везли коштовні тканини, килими, дороге коріння, прянощі, фрукти, із заходу на схід – одяг, зброю, срібні і золоті ювелірні вироби, шкіру.

З 1379 року Львів отримав так зване право складу. Це означало, що всі нельвівські купці, що везли через Львів будь-які товари зі Сходу або Заходу, зобов'язалися впродовж двох тижнів виставляти їх в місті на продаж, а то, що не допродували, мали право везти далі. Звичайно ж, спритні львівські купці скуповували ці товари за демпінговими цінами і, таким чином, збагачувалися самі, а разом з ними збагачувалося і місто.

Львівський магістрат намагався якомога більше сприяти власним громадянам. Лише член міської общини мав право вільно купувати товари у заїжджих купців, а також продавати ці товари в магазинах. Іноземним купцям було заборонено проводити між собою торгівельні операції під загрозою конфіскації всього товару.