Режисер Сергій Бондарчук

Сергій Бондарчук — радянський кінорежисер, народився в селі Білозерка Херсонської області — видатний радянський актор і режисер.

Народний артист СРСР (1952). Герой Соціалістичного Труда (1980), лауреат Ленінської премії (1960), Державної премії СРСР (1984) і Сталінської премії першого ступеню (1952).
Акторський дебют — роль більшовика-підпільника Валько, у фільмі «Молода гвардія». Тоді ж в 1948 році, під час зйомок «Молодої Гвардії» Бондарчук одружувався на виконавиці головної ролі актрисі Інні Макаровій.
У 1950 році знявся в картині «Кавалер Золотої Зірки». Великий успіх акторові принесло виконання головної ролі у фільмі «Тарас Шевченко» (1951). Фільм дуже сподобався Сталіну. Безпрецедентний випадок: у віці 32 років (1952), Сергій Бондарчук отримує звання Народного артиста СРСР, минувши проміжні звання.
У 1955 році Бондарчук познайомився з Іриною Скобцевою. У цьому ж році вони разом знялися у фільмі «Отелло». У 1959 році вони одружилися і прожили разом 35 років.
Режисерський дебют Сергія Бондарчука фільм «Доля людини» (1959). У цьому фільмі він також зіграв головну роль — Андрія Соколова. Сергій Бондарчук славився майстром грандіозних батальних сцен ("Війна і мир", "Ватерлоо").
За радянських часів він був одним з небагатьох режисерів, яким було дозволено знімати і зніматися за залізною завісою. Бондарчук грав у фільмі «В Римі була ніч» (Італія, режисер Роберто Росселіні) і «Битві при Неретві» (Югославія). Сам Бондарчук знімав в своїх картинах відомих акторів Орсона Уеллса, Урсулу Андресс, Рода Стайгера, Франка Неро.
З 1971-го року викладав у ВГІК з дружиною Іриною Скобцевою.
З 1974-го року професор ВГІКу, керував режисерською і акторською майстернями.
З 1971-го року вибраний секретарем правління Союзу кінематографістів СРСР. У 1970—1980-х роках режисер здійснив декілька важливих постановок і знявся в цілому ряду фільмів: «Степ», «Батько Сергій», «Борис Годунов». Особливим успіхом для нього стала картина «Вони билися за Батьківщину» (за мотивами повісті Михайла Шолохова, Державна премія РРФСР ім. Братів Васильєвих, 1977 р.).
У 1986 році в ході історичного V з'їзду кінематографістів СРСР, Сергій Бондарчук, поряд з іншими визнаними фігурами радянського кінематографа Станіславом Ростоцким і Льом Куліджановим, був забалотований на виборах секретаріату і покинув керівництво Союзу кінематографістів СРСР. З тієї миті Бондарчук почав втрачати авторитет і вплив, терплячи постійні нападки за офіціозний підхід і кумівство.
Ще з 1960-х років режисер виношував ідею екранізації «Тихого Дону» Шолохова, але проект виявився готовий до реалізації лише до кінця 1980-х років, коли одне лише ім'я Бондарчука вже не було достатнім для початку зйомок. У 1990 році Бондарчук підписав контракт на зйомки спільного радянсько-англійського фільму, за участю італійських продюсерів. Робота над «Тихим Доном» закінчилася скандалом. Італійська сторона повідомила про те, що бюджет картини вичерпаний і остаточний монтаж фільму здійснити не вдалося. Історія завершилася лише в 2006 році, коли монтаж картини завершив його син Федір Бондарчук. Сергій Бондарчук помер в четвер 20 жовтня 1994 в Москві від інфаркту міокарду. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Обновлено